Час зупинитися. Вигорання та демотивація.
Проблема професійного вигорання є особливо гострою в останні кілька років не просто так. Багато соціальних дослідників давно б’ють на сполох і говорять про загальну світову тенденцію під назвою «утома колективу». Аналіз ефективності показує зниження основних показників працездатності. Це не залежить від сфери, місця роботи та займаної посади. Під професійне вигорання підпадають практично всі — від працівника обслуговуючого персоналу до керівника.
Як уникнути синдрому “професійного вигорання”?
Робота не приносить задоволення? Зникла мотивація та інтерес? Вас дратують колеги по роботі? Ви постійно відчуваєте втому та виснаження? Тоді швидше за все у Вас синдром професійного вигорання – проблема досить поширена як в Україні, так і світі. Офіційної статистики немає, але дослідники цієї проблематики вважають що цей синдром наявний не менш ніж у 20-30 % українців.
Що ж таке це професійне вигорання?
Це особливий психічний стан емоційного виснаження, який характеризується втратою цікавості та інтересу до професійної діяльності. Коли людина з активного професійного стану потрапляє в пасивний, і це стає помітним. Найбільше всього схильні до професійного вигорання люди, чия діяльність вибудувана у системі «людина-людина»: вчителі, медики, соціальні працівники. Важливо не плутати професійне вигорання з депресією яка не завжди пов’язана із професійною діяльністю, а досить часто має зв’язок з іншими проблемами, зокрема із особистим життям. Вигорання – “синдром, що виник в результаті хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдалося успішно впоратися”.
Які симптоми професійного вигорання?
- відчуття мотиваційного та фізичного виснаження;
- відчуття, що робота не приносить користі;
- втома, що не зникає навіть після відпочинку;
- психологічне дистанціювання від професійних обов’язків;
- байдуже чи негативне ставлення до своїх обов’язків;
- зниження працездатності.
Що таке емоційне вигорання
Це криза: людина жила таким насиченим або виснажливим життям, що організм сказав “стоп”. Людина подібна до джерела: не можна брати більше за відновлювальний ресурс. Відомі прислів’я “рука, що дає, не збідніє” та “чим більше даєш, тим більше отримуєш” справедливі лише за певних умов. Якщо віддати все, то не залишиться нічого. А джерело повинно наповнюватись. Кожен повинен точно знати свої емоційні, енергетичні та фізичні можливості, аби вчасно їх відновлювати і не “брати в борг”.
Симптоми емоційного вигорання
- почуття виснаження або втоми: призводить до порушення сну, зниження імунітету, проблем із концентрацією;
- інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою: відчуття негативу та цинізму відносно ситуацій, пов’язаних із роботою, відірваність від колективу, відсутність мотивації, негативне сприйняття реальності.
- зниження професійної ефективності: внаслідок цього розвивається відчуття неспроможності, з’являються сумніви у власних здібностях і компетентності.
Напевно, кожен помічав, що навіть у звичному житті, наш настрій циклічний. Ми можемо бути мотивовані та енергійні уранці, і вже надвечір бути пригніченими. Такі перепади настрою властиві людині. Але в умовах війни зберігати свої сили та ресурси не просто необхідність, це, без перебільшення, – життєва потреба.
Щоб мінімізувати наслідки стресу та зберегти свої сили та мотивацію, потрібно:
- вдосталь відпочивати;
- стежити за харчуванням та сном;
- частіше займатись улюбленими справами;
- не витрачати свої ресурси на чужі провокації та суперечки;
- не нехтувати фізичними навантаженнями,
- робіть добрі справи не тільки для інших, а й для себе.
Коли виникає розуміння, що самому справитись з проблемою професійного вигорання не вдається – звертайтесь за допомогою до спеціалістів: психолога або психотерапевта.