За останній тиждень ми пережили стільки емоцій, скільки, часом, не випадає за все життя. Настрої постійно змінюються. Стрес, панічні атаки, страх за себе і своїх близьких супроводжують зараз усіх українців. Але варто розуміти, що свідомості необхідно багато енергії, аби подолати стан відчаю. Майже весь наш страх знаходиться в майбутньому. Якщо тільки ви просто зараз не біжите від фізично присутньої загрози, ваш страх — це емоційна реакція на прогноз.
Страх уже дав вам сигнал. Ви його почули і обрали якусь тактику дій або набір тактик до різних обставин. Далі страх стає ворогом і думки про майбутнє стають ворогом. Тому наша задача — максимально зачепитися за теперішнє. Заземлятися у те, що тут і зараз є у вашому житті та робить його кращим. Стіни є? Супер. Вода є? Чудово. Їжа. Люди. Те, шо зараз у мене все добре, має бути основним фокусом уваги.
Це дуже цінно, що наш мозок вміє прогнозувати майбутнє і діяти стратегічно. Але у цієї суперсили є побічний ефект: оскільки страх живе в майбутньому, його зазвичай в сотні разів більше, ніж потрібно для адекватних дій. Уявіть тільки, як комфортно і безпечно бути поряд з тими, хто здатний почути, зрозуміти, підтримати та допомогти. А ще краще, коли саме ви здатні надати ближньому таку емоційну підримку. ПРИЙНЯТТЯ, ПІДТРИМКА, РОЗУМІННЯ.
- Це коли ти заплакав, і близька людина каже: “Розумію, тобі сумно. Іди, я обійму тебе”.
- Це коли ти хвилюєшся, і серце йде в п’яти, а тобі кажуть: “Це нормально, з тобою все гаразд. Будь-хто б хвилювався на твоєму місці. Все буде добре, ти впораєшся”.
- Це коли ти образилася, і тебе питають: “Все гаразд? Щось не так? Мені здається, я тебе чимось зачепила?”.
- Це коли ти боїшся чогось, а тобі говорять: “Розкажи мені про те, що тебе лякає. Є речі, які мене теж лякають, я тебе розумію”.
- Це коли ви жахливо втомилися, і все вас дратує, а вам кажуть: “ти так втомилася. Чим я можу допомогти?”.
Ви можете стати саме такою людиною для ближнього.