З віком людина набуває досвіду організації власного внутрішнього світу вільного і відповідального вибору цінностей, вчинків, рішень, самооцінювання, самостановлення та самореалізації.
Термін «рефлексія» походить віл латинського «геflехіо», що буквально значить «звернення назад, відображення». Тлумачні словники трактують поняття рефлексії як самоаналіз, роздуми людини над власним душевним станом. У педагогічній практиці рефлексія – це інтелектуальна та емоційна діяльність під час якої викладач осмислює свій досвід викладання з метою вибору оптимальних шляхів та методів викладання з метою отримання якісних результатів у своїй роботі.
Рефлексія — спостереження (внутрішній досвід), якому розум піддає свою діяльність та спосіб її прояву, внаслідок чого в розумі виникають ідеї цієї діяльності. (Джон Локк)
Рефлексія — здатність індивіда зосереджуватися на змісті власних думок, абстрагуючись від усього зовнішнього, тілесного. (Рене Декарт)
Рефлексія — універсальний спосіб пізнання свідомості, при якому потік переживання з усіма його різноманітними подіями…стає чітко осягненим та аналізованим. (Едмунд Гуссерль)
Рефлексія існує стільки ж часу, скільки людина ставить перед собою світоглядні питання з людськими проблемами в їхньому центрі. Формування професійної рефлексії — це психологічна проблема, шляхи розв’язання якої полягають у:
формуванні потреб і мотивів самопізнання;
навчанні педагога способів самопізнання;
розвитку здатності педагога до ідентифікації;
підвищенні рівня самоповаги, самосхвалення;
подоланні страхів.
У професійному навчанні педагогів в умовах роботи методичного об’єднання рефлексивні уміння формуються і розвиваються під час традиційних методичних заходів :
– семінар-практикум;
– семінар-брифінг;
– засідання методичного об’єднання;
та нетрадиційних методичних заходів —
– тренінг;
– коучинг.
Для формування рефлексивних умінь необхідним є забезпечення таких педагогічних умов:
спеціально організована рефлексивна діяльність педагога;
наявність рефлексивного середовища;
активізація міжсуб’єктних відносин учасників рефлексивної діяльності;
актуалізація рефлективності педагога;
використання освітніх програм за розвитком професійної рефлексії.
Отже, процес формування рефлексивних умінь у педагогів веде до розв’язання багатьох кардинально важливих питань:
підготовки педагогів до духовно-творчої самореалізації, що проявляється насамперед
у відході від шаблонів і стереотипів; вироблення програми вимог до себе, до процесу і результатів діяльності;
усвідомлення змісту обраної професії; формування зацікавленого, критичного ставлення до різних аспектів власної професії;
збагачення професійного досвіду і майстерності; розвиток готовності до інновацій у власній професійній діяльності.