Вони помирали, щоб жила Україна

Вони помирали, щоб жила Україна
А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Їх назвали Небесною сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом, аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес…

На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя. То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних? Можлива лише одна відповідь – Ні!

Для того, щоб ознайомити учнів Центру із історичним та суспільним значенням Революції гідності, короткими життєписами деяких героїв Небесної Сотні, розкрити суть подвигу Небесної Сотні, вшанувати героїзм українських захисників і тих, які полягли, і тих, які сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України, 18 лютого 2020 року по навчальних групах були проведені виховні години «Вони помирали, щоб жила Україна».


Будьмо гідними своїх предків, любімо рідну землю, бережімо волю і незалежність України, поважаймо наш народ і нашу мелодійну мову.
Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.

Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Благаю, Господи, поглянь на Україну,
Благослови її на спокій, мир і лад.
І збережи її, квітучу і єдину!
Хай кине зброю і обійме брата брат.
Слава Україні! Героям слава!