Це пов’язано з тим, що в них часто змінюються емоції, а настрій нестабільний.
Додайте до цього крихке почуття власної цінності. Десятки разів на день воно коливається між “я класний!” до “я точно ні на що не здатен!”.
Тим не менш відповідну кризу має пройти кожен підліток і у неї є певні завдання.
На що варто звертати увагу батькам, аби знайти спільну мову з підлітками, стати для них підтримкою та опорою?
Ось 5 кроків, які допоможуть порозумітися з підлітками:
Не порівнюйте з іншими
Підліток і без вас знає про тих, хто кращий за нього. Навіть не сумнівайтеся.
Соціальні мережі, ролики на YouTube, оточення друзів – все це дозволяє отримувати безкінечний потік інформації. Дає змогу порівнювати та співставляти себе з іншими.
Постійне нагадування з вуст батьків про те, що одногрупник більш тямущий чи що сусід краще справляється з математикою, не мотивує, а просто… злить. Саме злість змушує підлітків агресивно відповідати на ваші порівняння або замикатися в собі. Коли ж ви хочете надихати свою дитину, то розмовляйте з нею про неї. Розкажіть, як ви це бачите: що зараз покращилося чи змінилося в її поведінці чи навичках.
Беріть курс саме на сильні сторони підлітка
В підлітковому віці немає остаточної ясності, що саме подобається у власному характері, які предмети люблю, а які – вчу для батьків.
Батькам буває легше звернути увагу на якісь прогалини, недоліки, ніж зауважити: а що доброго в моєму синові/доньці? Як я можу про це сказати? Одна з надокучливих думок підлітків – “я не знаю, в чому я дійсно добрий/добра!”, тому позитивні відгуки від вас дуже цінуються.
Можливо, підліток цього не покаже та не подякує. Але те, що ви помічаєте його спроби краще навчатися в школі, цінуєте допомогу та час, проведений з молодшим братом або сестрою, допомагають йому зорієнтуватися в своїх сильних сторонах. Ви стаєте ніби компасом, який показує в напрямку до поваги та прийняття себе.
Критикуйте поведінку чи дії, а не особистість
Обговорення, що саме вам не сподобалося, дає більше інформації для роздумів, ніж просто критика. Найперше – опишіть дію чи вчинок, які викликали у вас роздратування або сум. Назвіть ваші очікування до підлітка. Запитайте думку підлітка щодо ситуації. Разом поміркуйте, як можна було вчинити інакше. А ваше зацікавлення до того, що думає підліток, сприяє виробленню самоповаги в молодої людини. В свою чергу, самоповага є необхідним елементом адекватної самооцінки.
З розумінням ставтеся до підліткових проблем
Ви скажете, що дорослі проблеми та кризові ситуації можуть бути значно серйознішими. Та чи означає це, що підлітки не мають достатньо складних випробувань у свої 12, 14, 16 років? Чи означає це, що ваші переживання мають значення, а їхні – ні?
Підліток не завжди може опанувати себе. Все це схоже на перехід на інший кінець мосту, коли кладка під ногами розхитується, а в голові паморочиться. Ти не знаєш, куди далі і скільки ти вже пройшов.
Помічним буде запитання від батьків: “Мені не байдуже, що з тобою відбувається. Тобі зараз нелегко, я дуже хочу тебе підтримати. Як я можу це зробити?”
Розповідайте історії
І не лише про свої досягнення та щось позитивне. Розкажіть про труднощі чи помилки, які вам доводилося робити в підлітковому віці. Про дружбу під час університету, вагання щодо вибору професії.
Це не означає, що підліток повинен знати про вас усе. Що розповідати, а що замовчати – обираєте ви. Йдеться про те, аби підлітки побачили у вас людину, яка теж стикалася зі схожими проблемами, втрачала друзів, вперше закохувалася у 15. Так ви стаєте ближчими. Історії більш дієві, ніж повчання. Ви будуєте щирі стосунки з підлітком, які сигналізують: “Ти не сам в такій ситуації. Я підтримаю тебе”.