Троян Ірина Петрівна, класний керівник Міжрегіонального центру професійної
перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол
Федина Тетяна Григорівна, майстер виробничого навчання Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців
м. Хорол
Розробка виховного заходу на тему: «Нині – вільна й незалежна Україна-ненька. Її ревно захищають нові козаченьки»
Анотація
З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу серед молоді у Міжрегіональному центрі було проведено відкритий виховний захід на тему: «Нині – вільна й незалежна Україна—ненька. Її ревно захищають нові козаченьки». Учні групи 31кух. під керівництвом класного керівника Троян І.П. та майстра виробничого навчання Федини Т.Г. ознайомили присутніх з історією свят Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва та Дня захисника України. Присутні учні та працівники із завмиранням серця та сльозами на очах слухали виступ учасника АТО Сисоєва Сергія Олексійовича. Хвилиною мовчання присутні вшанували память всіх загиблих під час проведення АТО.
Мета: розширити знання учнів про героїзм українських патріотів на різних етапах становлення України; виховувати в учнів шанобливе ставлення до українських вояків і спонукати до наслідування їхніх кращих рис.
Обладнання: мультимедійний проектор, ноутбук, презентація, музичний супровід, відеоролики.
Запрошені гості: учасник АТО Сисоєв С.О., заслужений працівник профтехосвіти Заїка О.С.
Хід виховного заходу
Класний керівник: Ось і знову ступила на наш поріг золотокоса осінь. Свічками запалахкотіли берези, вбралися в золоті шати красені-клени, а осокори вже скинули своє золотисте вбрання. Тихі, мрійливі, зажурені стоять ці осінні дні. Земля переливається всіма відтінками золота, а над нею – синє, бездонне небо.
Майстер в/н: Осінь дарує нам не тільки щедрий врожай, а й кілька християнських свят. Це Друга Пречиста (21 вересня), Воздвиження Чесного Хреста (27 вересня) та одне з великих народних свят – Покрова Пресвятої Богородиці, яке відзначається 14 жовтня. Культ Божої Матері, як покровительки нашого народу, тягнеться золотою ниткою від княжих часів до наших днів.
Ведучий учень: За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами.
Учень:
То – Покрова–захисниця
Людей православних,
То – Богиня–помічниця
Запорожців славних.
Класний керівник: Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України. Враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, Указом Президента України День українського козацтва відзначається з 7 серпня 1999 року. Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народнорелігійне, а й як національне свято.
Майстер в/н: Упродовж століть воно набуло особливо важливого змісту, оскільки пов ‘язане із боротьбою за свободу та порятунком від ворогів. Волелюбні козаки, які зі зброєю в руках боронили свою Вітчизну та віру, були переконані, що Свята Покрова охороняє їх, а Божу Матір вважали своєю заступницею.
Ведучий учень: Це свято поєднує багаті та славні ратні традиції, уособлює мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі. Цього дня ми знову повертаємося пам’яттю та серцем до грізних і незабутніх сторінок минулого і вшановуємо мужність та героїзм захисників незалежності України.
Класний керівник: У 2015 році українці отримали ще одне осіннє свято. 14 жовтня, крім релігійного свята Покрови Пресвятої Богородиці, Дня Українського козацтва наша країна відзначає День захисника України. Згідно указу Президента України: «…з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості постановлено установити в Україні свято — День захисника України, яке відзначатиметься щорічно 14 жовтня».
Майстер в/н: Це свято поєднує багаті і славні ратні традиції, уособлює мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі. Цього дня ми знову повертаємося пам’яттю і серцем до грізних і незабутніх сторінок минулого і вшановуємо мужність та героїзм захисників незалежності України.
Ведучий учень: Як відомо людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого. У святі Дня захисника України присутній козацький дух.
Учень:
Улюблена Богом перлина
Для всіх українців одна –
Козацька моя Україна,
Хлібів золотих сторона.
Негодами лютими бита,
Віками ти йшла до мети,
Тобі в небі зорею світити,
І волю і долю знайти.
Класний керівник: Сьогодні у всій красі відкрилася багатовікова історія славного воїнства. Перші її рядки були написані на початку XVІ століття, а згодом розрізнені козацькі поселення у південному українському степу об’єдналися у знамениту Січ, що обрала своїм мешканням місцину біля Дніпрових порогів. Це стало видатною подією у житті українського народу.
Майстер в/н: В історичному минулому українського народу було таке неповторне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Микола Гоголь у творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідти вилітають усі ті горді і дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!» Запорізька Січ… Козаччина… Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня… Синонім свободи, людської і національної гідності, талановитості..
Ведучий учень: Центром формування збройних сил України була Запорізька Січ. Щоб протистояти могутнім збройним силам тодішньої великої держави – султанської Туреччини, з її, як тоді вважали, непереможною армією, а також військам Речі Посполитої, склалося Запорізьке Військо. Це була струнка, своєрідна й досить досконала військова організація з раціонально продуманими, оформленими структурами, з самобутньою системою управління, командування і забезпечення. Козацьке військо мало свій флот, артилерію, піхоту, кінноту.
Учень: За дніпровими порогами, за південними дорогами,За степами, за широкими, наші прадіди жили.Мали Січ козацьку сильную, цінували волю вільную.Україну свою рідну як зіницю берегли.Було колись в Україні – ревіли гармати,Було колись запорожці – вміли панувати!Панували, добували і славу, і волю.Минулося… осталися могили на полі.
Класний керівник: Запорізька Січ була столицею незалежної військової республіки. У XVII столітті козацтво запорізьке, реєстрове вже утворило провідну верству українського народу і склало основу української держави, що постала 1648 року з початком Визвольної війни під проводом гетьмана України Богдана Хмельницького.
Учень:
Сини України! Згадайте минуле,
Згадайте славетних гетьманів діла,
Страждання народні, – і серце заснуле
Розбудить, зогріє надія жива!
Учень:
У нашім минулім – там воля і слава,
У нашім минулім – безсмертні діла.
Цього не украде в нас зрада лукава,
Бо кров’ю Вкраїна все те добула…
Ведучий учень: Не маючи своєї держави, українські козаки створили потужні збройні сили, що є однією з найважливіших ознак держави. Виконання їхніх функцій покладалося на ту частину українського населення, яка мала напівгосподарський, напіввійськовий характер і в середовищі якої склалися військові традиції, тобто на козацтво.
Майстер в/н: Після приєднання України до Московщини права і «вольності» війська запорізького урізались і урізались. А за часів Катерини ІІ взагалі була скасована Запорізька Січ.
Український народ залишився без власного війська, а отже – втратив свободу. Не може бути вільним народ, який не має ким і чим себе захистити.
Але пам’ять про славне козацтво, його традиції, пам’ть про Січ не вмерла.
На теренах нашого краю наприкінці 19 століття зародився січовий стрілецький рух. Ця назва свідчила про його зв’язок з традиціями січового козацтва.
З початком Першої світової війни розпочалося формування Легіону січових стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією, за визволення України.
Пісня «Стрілецький романс»
Ведучий учень: У 1918 році війська Української Центральної Ради були знищені разом зі спробою побудувати Українську державу. І знову, не зумівши себе захистити, Україна втратила незалежність.
Під час Другої світової війни українці прославили себе і як оборонці рідного краю, і як патріоти, що боролися за незалежність України. І які б зараз не були суперечки про збройні формування (УПА-ОУН), проте є фактом, що і бійці Радянської Армії, і партизанських загонів, і воїни УПА робили все можливе, а інколи і неможливе, для того, щоб ми могли жити на своїй землі в мирі. Кожне серце береже пам’ять про тих, кого немає більше з нами, хто поліг на полі бою.
Повертаючись обличчям до нашої історії, ми з глибокою вдячністю схиляємо голови перед українськими солдатами і офіцерами, які боронили Україну на фронтах Другої світової війни.
Учень:
Ніхто не забутий;
На попіл ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Учень:
Їх прийняла війна, лишивши списки
Загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім каміннім строю.
Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.
Класний керівник: Україна не раз піднімалася з колін. Побита і в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.
Україна:
Сторіччями здригався мій народ
Від ярм, від зрад й кривавих заворушень.
І мову як духовний ополот
Втирали в бруд прямісінько у душах.
Шевченко вмер. І Лесі вже нема.
Є незалежність. Є уже свобода.
І все одно ще темно від примар.
І все одно щось гірко труїть воду.
Майстер в/н: Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно?
Виходить дівчина в образі України: в українському національному одязі, у вінку
Україна: У вогні та диму страдають мої міста. Мене понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль власної влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів.
Учень:
«Небесна Сотня»… Юнаки, батьки…
Їх імена мені ніколи не забути –
Вони ж за мене полягли,
Так як і ті, що захищали Крути.
Щемить у грудях, і душа болить
За долю мого рідного народу.
Але у серці іскра ще горить,
І не втрачаю віру у свободу.
Учень:
На тебе боляче дивитись,
Нам залишається молитись.
Молитися за волю, за народ,
Щоб вже кінець-кінцем
Добитися свобод.
Учень:
О, Боже наш, ти нас спаси!
Врятуй нам неньку Україну,
І не зроби з неї руїну.
Ми миру хочемо, добра,
Щоб Україна вільною була́.
Всевишній, нам допоможи,
І Батьківщину збережи!
Ведучий учень: Славна моя Україна, непоборна і непокорена, ніколи ти не була такою могутньою і прекрасною, як зараз, ніхто ніколи не міг тебе приборкати, бо ми, українці, завжди оберігаємо тебе, шануємо і не дамо топтати тебе чоботом і розривати тіло твоє. Ні монголи, ні татари не здолали твоє дівочої чистоти.
Учениця:
Я Українка, і я цим пишаюсь…
Що Україна-матінка, моя земля…
Я мови рідної ніколи не цураюсь…
Тому що в світі кращої не знаю я…
Така квітуча, сильна, неповторна…
Вона у серці кожного із нас…
І від загарбників всіх вільна, непоборна..
І красивішає все з часу в час…
Спокін віків її оспівують в піснях…
З усіх усюд підносять до небес…
Колись Тарас описував в віршах…
Що Україна є країною чудес…
І знають всі напевно на землі…
Що в Україні найпривітніший народ…
Що навіть в самому маленькому селі…
Панує в серці кожного добро…
Класний керівник: Ти народжуєш і плекаєш синів твоїх, які, захищаючи тебе, завжди пам’ятають істину: люби Україну, як матір люби. За часи існування українці жили і кохали, вірили в Бога, і тому цінували тебе і радо зустрічали усіх гостей інших народностей, не маючи поняття посягати на сусідську державу.
Учень:
Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
Бо ти у нас одна-єдина,
Писав в своїх віршах Тарас.
Молюсь, – казав він, – щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!
Майстер в/н: 24 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90–ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу, на жаль, сьогодні. Ще зовсім недавно ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною. Тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій.
Учень:
Матусю, матінко, не плач,
Я захисник! Прошу, пробач…
Як Батьківщина у вогні,
Я мушу бути на війні.
Ведучий учень: Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія. Нерідко ціною власного життя вони допомагають армії, доставляючи до місця призначення технічне оснащення, харчі, теплі речі, амуніцію, ліки. Ці люди стали мирними воїнами і надійними захисниками України, а їхня діяльність – зразком самовідданості і патріотизму.
Класний керівник: Сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною єдиною державою, чи буде пошматована, роздерта. Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному свідомому українцю. Адже на сході нашої держави проходить антитерористична операція – неоголошена війна. Сьогодні, як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Ми повинні підтримувати своїх воїнів, які гинуть від куль ворога, захищаючи нас і нашу Україну.
Учениця:
Привіт, Солдате! Ти мене не знаєш,
Я просто дівчина, живу собі як всі,
В моєму місті тихо, не стріляють.
Але війна торкнулася душі!
Чому пишу тобі? Бо серце просить,
Бо я так звикла і вірші, що на душі,
Я викладаю на листі!
В моїй країні сльози, біль і розпач,
І так нестримно пишуться листи.
Ти зараз там на сході України,
Душею б’єшся на передовій,
Там дуже страшно, постріли лунають,
Та не здаєшся ти, ідеш вперед!
Ідеш у бій і остраху не маєш!
Ти борешся за волю України,
За незалежність та її життя,
І за майбутнє кожної людини,
А серед них живу і я!
Ти тільки повернись благаю, чуєш,
Ти не лети далеко в небеса,
Бо тут на цій землі тебе чекають
Батьки, родина… Вся сім`я.
І вся країна молиться за тебе,
Щоб швидше повертався ти живий,
І я також щодня молюся небу,
Аби в моїй країні настав мир…
Я сподіваюсь ці рядки почуєш,
А може прочитаєш у листі,
Я дякую тобі за те, що захищаєш,
Мою країну… Дякую тобі!
Майстер в/н: Сьогодні солдати і офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Не всі нині, на превеликий жаль, розуміють значення власної армії, призначення якої – захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів. «Бажаєш жити в мирі – готуйся до війни»,- говорить мудре народне прислів’я. Армія — це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави.
Учень:
Солдат України!
Ти наш захисник!
Ти наша опора і гордість!
Від пут і кайданів,
Ярма рятівник.
В тобі честь і гідність, і скромність.
Учень:
І ми вклоняємося тим, хто літ тому назад багато
І тим, хто нині з автоматом наш спокій береже
І захищає мене і маму, і сестер, і брата,
І велику нашу всю родину – рідну, вільну Україну.
Класний керівник: Важка це праця – захищати мир! Більше 100 воїнів- хорольців знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки і нашу квітучу Полтавську землю, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Багато наших чоловіків пішли на війну добровольцями. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті полтавські жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують воїни незалежної України.
Чимало випускників Міжрегіонального центру також беруть участь у військових операціях на Сході.
Ведучий учень: Але нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою.
Учень:
Не розчаровуйсь в Україні,
А розумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині –
У себе спершу запитай.
Не розчаровуйсь в Україні,
Вона свята,а грішні – ми
В її недолі часто винні
Її ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні,
Ідеї волі певним будь,
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньку захистить.
Не розчаровуйсь в Україні,
Вір,що мине важка пора,
Розквітне пишний цвіт калини,
В садах достатку і добра.
Пісня «А ми бажаєм вам добра»
Майстер в/н: Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу і кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою і рідною. Тому її захист – це найперший обов’язок кожного народу.
Класний керівник: Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров’ю сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас нашу солов’їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею, співучістю, працьовитістю та високою мораллю.
Ведучий учень: Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами.
Класний керівник: Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не пришельці на цій землі, наші предки її ні в кого не відбирали. Ми, українці, живемо на своїй землі і маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами.
Учениця:
Я українка! Вірою і кров’ю,
Моє коріння тут, у цій землі.
Вона моєю живиться любов’ю,
А я страждаю болями її.
Учень:
Я українець! Син народу того,
Що відвикає нині від ярма.
Я не корюся, я молюся Богу
І вірю в те, що все це не дарма.
Учениця:
Я українка! Смутком оповите
Моє кохання, як гірке вино.
Моя рідня розкидана по світу,
Як буйним вітром золоте зерно.
Учень:
Я українець! Цього не відняти,
В моїй душі співають солов’ї,
Були такими мої мама й тато,
Й такими будуть правнуки мої.
Учениця:
Вкраїно – богине! Вкраїно – кохана,
Молитва боляща, розтерзана рано…
Я лину до Бога, бо вмію літати,
Я буду молитись, я буду благати.
Учень:
За тебе, Вкраїно, за тебе, свободо,
За долю пресвітлу вкраїнському роду.
Я вірю: Всевишній і Діва Марія…
Почують молитву, молитву надії.
Учениця:
Народе мій, пишаюся тобою:
Моя душа – частинка твого «Я»
Є нація! Хай знають всі у світі:
Ми є! Народ піднявся із колін!
І переможно сонце правди світить,
Співає гордо наш Державний Гімн.
Учень:
Нехай ніхто не половинить,
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Класний керівник: На цьому наш виховний захід закінчено. Дякуємо за увагу і щиросердно зичимо всім козацького здоров’я, невичерпної енергії і пориву, наснаги у відродженні кращих національних традицій, плідної праці на благо народу, задля світової слави України.