Саме під такою назвою 28 січня у бібліотеці Міжрегіонального центру викладачами Аліною Лопатою, Лідією Мельник та бібліотекарем Вікторією Дешевою проведено захід, приурочений 100-річчю з дня смерті Панаса Мирного.
Дійсний статський радник, цивільний генерал, дворянин, кабінет якого займав найбільшу кімнату в усій казенній палаті. Але поза стінами цієї установи майже до смерті Панас (Афанасій) Якович Рудченко залишався невідомою загалові, загадковою людиною. Він дуже не любив писати про себе і просив своїх друзів-письменників не згадувати про нього. Він був людиною дуже скромної вдачі але великої громадянської мужності. Цілком випадково громадськість дізналася, що чиновник високого рангу і є тим самим бунтівним, крамольним письменником Панасом Мирним.
На початку заходу для учнів були озвучені слова Панаса Мирного: «Є люди, що найважчу тугу виливають сміхом, жартами. Про них завжди кажуть, що вони ніколи горя не знають. За це і звуть їх щасливими» та було запропоновано з’ясувати, чи був щасливим Панас Мирний.
Автор відомого роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні» постав перед учнями як багатогранна творча людина: дослідник і палкий агітатор української мови, укладач невеличкого українсько-російського словника, поет, який написав близько 300 віршів, проте свою поезію називав «нікчемним віршуванням».
Під час заходу учням були показані три відеоролики та озвучена цікава інформація про особисте життя і творчість видатного земляка. У виконанні учнів прозвучала маловідома поезія Панаса Мирного.
Головною метою проведення заходу було вшанування пам’яті Панаса Мирного, розгляд його художнього доробку та формування в учнів ціннісного ставлення до літературної спадщини.
Тож пам’ятаймо і шануймо талант та неоціненну спадщину нашого видатного земляка – Панаса Мирного!