К.Станіславський писав: «Колектив із декількох десятків чоловік не може об’єднатись, держатись і міцніти лише на основі особистої взаємної симпатії всіх членів. Для цього люди дуже різні, а почуття симпатії нестійке та зрадливе. Щоб об’єднати людей, потрібна більш ясна й міцна основа – це ідея».
Такою об’єднуючою силою в педагогічному колективі, яка допомогла б переорієнтуватися на новий підхід в організації освітнього процесу, суть якого зводиться до створення умов для розвитку, саморозвитку та самореалізації особистості і з відповідними компетентностями, є організація роботи над єдиною методичною проблемою.
Останні чотири роки проблемою, яка координувала всю методичну роботу нашого навчального закладу, забезпечувала єдність її цілей, завдань і напрямків, створювала систему методичної допомоги була така: «Від інноваційних технологій освіти через удосконалення педагогічної майстерності – до формування особистості учня».
Проблема надзвичайно актуальна, адже людство постійно перебуває в стані змін. Здатність сприймати зміни і творити їх – це найважливіша характеристика способу життя людини в ХХІ столітті. Тож маємо готувати людину, здатну до прийняття й створення змін, аби вона відчула, зрозуміла, сприйняла і сприяла отій інноваційності, оскільки нова ситуація в суспільстві диктує нові завдання. Головна мета Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) – це «забезпечення можливостей самовдосконалення особистості, формування інтелектуального потенціалу як найвищої цінності нації, розвиток творчих здібностей дитини». Це ставить принципово нові вимоги до педагога, оскільки тільки його творча особистість здатна до оновлення сучасної освіти.
Проблема, яка вибрана педагогічним колективом Центру 4 роки тому, не тільки актуальна, але й перспективна, вона працює на майбутнє й відповідає вимогам наступності. Водночас вона непроста. Природно, що не можна одночасно відійти від стереотипів на рівні кожного педагога й запрацювати по-новому. Але те, що інноваційність повинна взагалі стати визначальним аспектом розвитку навчального закладу, – це аксіома.
Вибір науково-методичної проблеми обумовив діагностичний етап, в якому можна визначити наступне:
- дослідження реального рівня професійної майстерності, потреб та інтересів як усього колективу, так і кожного педагога (шляхом відвідування уроків та позаурочних заходів адміністрацією Центру, методичним активом з їх наступним аналізом);
- вивчення рівня навчальних досягнень учнів, їх вихованості, розвитку;
- анкетування, діагностування педагогічних працівників з метою встановлення рівня професійної компетентності;
- виявлення шляхом аналізу педагогічної діяльності та педагогічних спостережень за діяльністю колективу єдиної науково-методичної проблеми, обгрунтування її актуальності для педагогічного колективу.
Єдина наукова-методична проблема була обговорена і затверджена педагогічною радою Центру.
Перед педагогами були поставлені завдання:
- Забезпечити ефективне впровадження інноваційних форм організації навчально-виховного процесу.
- Розвиток творчої активності педагогів та учнів на уроці та в позаурочний час.
- Вдосконалення структури, типів і форм уроків з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу.
- Впровадження в практику інноваційних технологій навчання.
- Підвищення рівня навчальних досягнень учнів.
- Дослідження умов професійної і соціальної адаптації учнів.
- Вдосконалення всіх форм методичної роботи з метою підвищення педагогічної майстерності педагогічних працівників.
- Робота з обдарованими учнями щодо розвитку їхнього творчого потенціалу.
- Цілеспрямована робота щодо розвитку загальної культури учнів, формування їхнього духовного і фізичного здоров’я та професійної компетентності.
Робота над єдиною методичною проблемою не обмежується одним роком. Наш колектив передбачив роботу над даною проблемою протягом чотирьох років, що потребувало перспективного планування роботи з педагогічними працівниками на період її опрацювання. Чотири роки – це чотири етапи.
І етап
- Домогтися розуміння кожним педагогічним працівником необхідності впровадження завдань, мети їх впровадження.
- Збагачення педагогічних працівників знаннями теоретичних і практичних досягнень методичної науки, передового педагогічного досвіду з питань формування особистості учня шляхом розкриття його творчих здібностей,розвитку загальної культури, формування духовного і фізичного здоров’я та професійної компетентності, запровадження інноваційних технологій, удосконалення педагогічної майстерності.
- Ознайомлення педагогічних працівників з аспектами роботи щодо реалізації проблеми.
ІІ етап
- Спрямування всіх напрямів методичної роботи Центру на удосконалення педагогічної майстерності педагогічних працівників.
- Організація дієвої самоосвітньої роботи педагогів із визначеної проблеми.
- Вдосконалення форм і методів роботи педагогічного колективу над єдиною методичною проблемою.
ІІІ етап
- Втілення проблеми в практику роботи педагогічного колективу.
- Вдосконалення навчально-методичної бази предметів і професій в контексті впровадження інноваційних технологій.
- Впровадження результатів досліджень з проблемної теми в практику роботи педагогічного колективу.
ІV етап
- Систематизація та узагальнення матеріалів, напрацьованих колективом у процесі роботи над проблемою.
- Оприлюднення позитивного досвіду, його презентація в творчих звітах, конференціях, під час круглих столів.
- Підготовка матеріалів та їх оформлення. Вироблення практичних рекомендацій.
Підсумком цих етапів була участь кожного педагогічного працівника в щорічних педагогічних читаннях, тематика яких розроблялася відповідно до методичної проблеми. Так у 2015 році тема педагогічних читань звучала так: «Використання інноваційних технологій як шлях до розвитку творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу»; у 2016 – «Самоосвіта педагогічного працівника як дієвий засіб формування професійної компетентності»; у 2017 році – «Формування особистості учня шляхом застосування інноваційних технологій»; та у 2018 – «Узагальнення роботи над єдиною методичною проблемою».
У процесі роботи над проблемою кожен педагогічний працівник мав можливість підвищити фаховий рівень, збагатити свої знання з теорії педагогіки, на практиці апробувати нові педагогічні технології під час проведення відкритих уроків та виховних заходів, доповнити їх власними педагогічними знахідками, що забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості. Для цього з педагогічними працівниками проведено: в 2014 році психолого-педагогічний семінар-практикум: «Особистісне зростання педагога», у 2015 – навчальний семінар «Інноваційні тенденції розвитку сучасної освіти», у 2016 – теоретичний психолого-педагогічний семінар «Підвищення педагогічної майстерності та психологічної компетентності – запорука розвитку й самореалізації особистості педагога» та практичний семінар «Теорія і практика проведення сучасного уроку», у 2017 році – семінар-практикум для педагогічних працівників «Педагогічне конструювання сучасного уроку» та тренінг Івана Іванова на тему «Тренди в освіті: інструменти сучасного педагога». Крім цього, щороку проводилися методичні тижні, заходи яких також були спрямовані на підвищення фахового рівня педагогічних працівників Центру. А засідання педагогічного мінімуму для педпрацівників, які не мають педагогічної освіти були спрямовані на підвищення педагогічної майстерності його учасників.
З метою виявлення передового педагогічного досвіду для педпрацівників проводилися конкурси.
Розширенню інформаційного поля педагогів сприяли епізодичні та постійні виставки методичної літератури, методичних розробок, посібників викладачів та майстрів нашого навчального закладу під час методичних тижнів.
У системі науково-методичної роботи найбільш наближеною до педагогічного працівника ланкою є методичні комісії – основні масові методичні підрозділи, найбільш мобільні й динамічні за реалізацією поставлених завдань. Вони об’єднують педагогів за інтересами й створюють оптимальні умови для професійного й методичного зростання кожного педагогічного працівника, підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу в цілому, а в кінцевому результаті – на вдосконалення навчально-виховного процесу, якості підготовки кваліфікованих робітників.
У контексті науково-методичної проблеми вибрані проблеми всіх чотирьох методичних комісій, які працюють в Центрі, тобто існує тісний взаємозв’язок із єдиною методичною проблемою, що свідчить про єдність цілей і завдань в методичній роботі. Це дало можливість успішно і контрольовано реалізувати підвищення педагогічної майстерності, уникнути стихійності. Адже ще А.Дістервег писав: «Розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані або повідомлені. Кожний, хто бажає до них прилучитися, повинен досягти цього власною діяльністю, власним напруженням. Зовні він може отримати лише збудження». Таким збудженням для кожного педагога і є робота над науково-методичною проблемою. До речі, 30 березня всі педагогічні працівники були присутні на презентації творчих звітів методичних комісій про наслідки роботи над єдиною методичною проблемою, під час яких здійснено анкетування педагогічних працівників з метою визначення теми наступної методичної проблеми Центру.
Проте, чи стала робота над єдиною методичною проблемою своєрідним дороговказом для кожного педагогічного працівника Центру?
Звичайно, що є проблеми. Проте ми можемо з впевненістю сказати, що інноваційні технології в нашому колективі вже не сприймаються як чужорідні ідеї, вони набувають визнання у більшості педагогів, а в окремих стали невід’ємними елементами в системі навчально-виховної роботи. Це показали останні педагогічні читання, підтвердженням яких став опис роботи 24 педагогічних працівників. Ми можемо констатувати готовність і спроможність цих педагогів працювати в інноваційному режимі.
Звичайно, що результати колективу ще не найвищого рівня. Проте кожному педагогічному працівнику необхідно пам’ятати: коли робота над єдиною методичною проблемою базується на активному новаторському пошуку шляхів її вдосконалення, коли в ній відсутні штамп і стандарт, коли робота проводиться не формально – це дає суттєві позитивні результати в зростанні педагогічної майстерності педагогів, підвищенні якості знань учнів.