Говорити про насильство над дітьми та підлітками — не прийнято: як боряться з цією проблемою в Україні

18 листопада в Європі відзначається Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства. Тема насильства, як у світі дітей, так і у світі дорослих, на жаль, лишається достатньо табуйованою попри значні зрушення. Насильство над дітьми є загальносвітовою проблемою, і Україна не є виключенням. Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство вважаються одними із найгірших форм насильства стосовно дітей. За даними досліджень Ради Європи, 21% українських дітей, тобто кожна п’ята дитина зазнає різних форм сексуального насильства: від розбещення до зґвалтування. Кожна третя дитина стає жертвою фізичного насильства, а кожна друга — психологічного. Тож, якщо статистика настільки вражаюча, виникає питання: чому про цю проблему говорити не прийнято? Чи це тому що попередні звички замовчувати реальну ситуацію і робити вигляд, що все добре, передались наступному поколінню? Чи може це ознака суспільства і його неготовності брати відповідальність за спільне майбутнє? Але зміни на міжнародному та державному рівні вже давно почалися.

На законодавчому рівні з 2012 року Україна є учасницею Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція), яка є найбільш амбітним та всеосяжним міжнародно-правовим інструментом, спрямованим на запобігання насильству та захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, а також притягнення винних осіб до відповідальності та сприяння міжнародній співпраці в цих сферах.

Також з 2018 року в Україні реалізується проєкт щодо запобігання насильству над дітьми в рамках Плану дій Ради Європи (2018-2022). Діяльність закріплена в Стратегії Ради Європи з прав дитини (2016-2021), зокрема в трьох пріоритетних напрямках: життя, вільне від насильства, правосуддя дружнє до дітей, та права дітей у цифровому середовищі. Крім того, проєкт є частиною програми Ради Європи «Будуємо Європу для дітей і разом з ними».

Як можна долучитися до протидії насильству над дітьми та допомогти у тому, щоб збільшити рівень обізнаності проблеми та шляхів її подолання:

Знати про права дітей, зокрема і в цифровому середовищі, та поширювати інформацію про них. І якщо вважаєте, що такі права було порушено, варто звертатися до поліції та інших компетентних державних структур, звернутися до уповноваженого з прав дитини або до громадських організацій, що займаються захистом прав дитини, а у справах, що потребують цього до Європейського суду з прав людини.

Усвідомити, що сексуальне насильство над дітьми одне з найстрашніших, і воно ближче, ніж здається. Згідно зі статистичними даними приблизно п’ята дитина в Європі стає жертвою тієї чи іншої форми сексуального насильства; у чотирьох із п’яти випадків такого насильства кривдником дитини є особа, яку ця дитина знає. Сексуальне насильство стосовно дітей може набувати різних форм, зокрема таких: сексуальне насильство в сім’ї або у колі довіри, сексуальна експлуатація (проституція або створення матеріалів, що зображують сексуальне насильство), сексуальне насильство через мережу Інтернет та сексуальне насильство з боку однолітків.

Знати, куди звертатися, якщо ви стали жертвою чи свідком насильства над дітьми.

Кримінальний кодекс України

Розділ IV КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ

Стаття 152. Зґвалтування
Стаття 153. Сексуальне насильство
Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв’язок
Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку
Стаття 156. Розбещення неповнолітніх
Стаття 156-1. Домагання дитини для сексуальних цілей

Розділ III КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

Стаття 149. Торгівля людьми

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *