Війна і смерть – дві сестри, ніби пара, які крокують вже віки.
Це – ніби чиясь невблаганна кара, що слід лишає на усі роки.
Війна… Ти був там? Ні? То ти щасливий, бо ти не бачив сльози, біль і кров.
Не бачив ти, як погляд свій зрадливий кидала смерть на юних знов і знов.
Війна…Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять біль Другої світової війни. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.
Пам’ять… Це нескінченна книга, в якій записано як життя однієї людини, так і цілої країни. Особливо вражаючі сторінки, де смертельним шрифтом вкарбовані слова: Друга світова війна.
Пам’ять… Вона не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії великої перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Поки житиме на нашій землі хоч один фронтовик-ветеран, ця пам’ять жива і священна.
Наше покоління, все ще маємо нагоду зібрати важливі спогади, які можуть стати цінною мозаїкою історії того часу, що стане підгрунтям для примирення майбутніх поколінь через пізнання правдивої історії.
Прикро, що інколи сумні сторінки історії повторюються, і мирне небо України знову накрила чорна хмара військового протистояння. Тож нехай сьогоднішні події в Україні змусять всіх замислитись про мир і життя заради нього. Пам’ятаймо, що лише декілька кроків до межі, що розділяє мир і війну.
День пам’яті полеглих у Другій світовій війні – це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу.
Тож сьогодні, як ніколи, ми повинні особливо усвідомити значення таких слів як Мир, Порозуміння і Примирення.
Ми повинні пам’ятати, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ми повинні пам’ятати, бо історія повторюється тоді, коли її забувають.
8 травня – день пам’яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом’янімо всіх, хто не повернувся з війни.
У цей день у Центрі відбулося урочисте зібрання та концерт, присвячені 74-річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Уже традиційно на дане зібрання були запрошені ветерани праці навчального закладу. Тепла зустріч відбулася у бібліотеці Міжрегіонального центру. Потім гості відвідали військово-історичний музей Центру та взяли участь у святковому концерті.
День Перемоги! Його урочистим салютам не змовкнути у віках, його сльозам радості не забутися ніколи. Травневий день 1945 року увійшов в історію людства як свято Миру, свято визволення планети від фашизму.
Перемога прийшла до нас не в лавровому вінку. Вона прийшла в образі старої матері, опустила натруджені руки і над Європою вперше настала довгождана тиша.
У лавах вічного безсмертя сьогодні герої – солдати, сержанти та офіцери, що загинули на полі бою, знайшли вічний спокій у водах сивого Дніпра та померли від фронтових ран. Але кожен рік вони незримо присутні на святі Перемоги.
Пліч-о-пліч відстоювали свободу солдати різних національностей: росіяни, українці, білоруси, казахи, вірмени, грузини… Відбиваючи оскаженілі атаки ворожих полчищ, перебуваючи в окопах, вони, як ніколи відчували плече один одного, взаємовиручку, слова підтримки.
На світанку 22 червня 1941 року війна прийшла на Україну. На нашу столицю були скинуті перші бомби. Чотири роки тривала окупація України. Страшні сліди залишила війна. Тільки на території нашої держави в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей йшли солдати воєнними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали – і перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на життя.
Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це справді була трагедія.
Скільки безневинних людей зазнали знущань та принижень в численних концтаборах, тюрмах, на примусових роботах та пересильних пунктах!
У літопис Великої Перемоги навічно вписані імена тисяч і тисяч славних синів і дочок України, які воювали на різних фронтах, виборюючи Перемогу – одну на всіх.