Як у період тривог заспокоїти свою дитину, а також зробити так, щоб удома вона не закинула навчання і одночасно не відчувала себе напружено?
ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ
- Зараз учні, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз учні , потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
- Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом підлітка і його почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.
- Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.
- Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не педегог”.
Основа техніки безпеки для батьків: вам потрібно пам’ятати, що ви НЕ педагоги для своїх дітей, у вас немає потрібних професійних навичок, ви не вмієте пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх піділтків) – ви дуже емоційно залучаєтесь. Якщо підліток щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А учень може просто не сприймати нас у ролі педагога – і це нормально.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
- День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Міжрегіональний Центр – це не все життя учня, особливо зараз. Учні і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби Центр не асоціювався із додатковим покаранням.
- В учня, який вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в нього немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з книг або коробок – що завгодно. Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.
- Треба слідкувати, щоб учень будь-якого віку робив перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Підлітки втомлюються– десь за півгодини.
- Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання підлітка . У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо учень перебуває в задусі, у ноьго знижується активність, він втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
- Часто, коли учень бачить велику кількість завдань (більше 8), у нього природно починається паніка і йому легше взагалі закрити вайбер або месенджер де знаходяться завдання під час карантину. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.
- Часто учень перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як підліток прокидається?
Є підлітки, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.
Натомість, є підлітки іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці підлітки переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким учням треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.
- Коли ми хочемо учня в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в нього, як у кожної людини, є інерція. Коли підліток грає на телефоні чи в соціальних мережах перебуває, а йому треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.
Учні 15- 19 років вже націлені на результат. Якщо підліток нормально розвивається і дорослішає, у нього вже формується внутрішня мотивація до навчання. Такий підліток буде сам шукати, де ще знайти інформацію, що йому потрібно. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи йому про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.
Підліток вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.
Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, практичного психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у підлітка –16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.
Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.
Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.
Практичний психолог Синяговська Оксана Сергіївна